Состоявшийся на этой неделе обмен пленными между Украиной и Россией вызвал большую дискуссию в соцсетях. Крымчане разошлись в оценке итогов этой межгосударственной «сделки».
Многие участники обсуждения считают, что выдавать России расстреливавших Майдан «беркутовцев» и террористов с кровью на руках Украине нельзя было ни при каких условиях.
...Очевидно, Росії потрібні вони незасуджені, а справи – недоведені до вироків. В історії залишиться тільки згадка про те, що десь в 2014 році в центрі столиці України, за свою країну і за європейські цінності були розстріляні більше сотні людей. Винні так і не були встановлені, а справедливість відновлено.
Відповідальність за ці події очевидно лежить на всіх, хто ці 6 років спускав на гальма справи, перекидаючи їх як печену картоплю, втрачаючи свідків і підозрюваних, часто, відвертих злочинців, які самі не соромились казати про те, що вчинили ці злочини... на початку.
Але фінальне політичне рішення лежить на команді, що при владі нині. І це показує, як вся система розслідування та судочинства підпорядковується політичним забаганкам, хоч і за декларованою благою метою – звільнення наших – але ручною за сутністю.
Ми мало знаємо про те, кого «відпустили» в ті дні, 27 грудня 2017 року. Так і тут знаємо лише про декількох, тих, що стріляли по майданівцям в лютому 2014.
Росія не дає нам можливості створювати власну історію, захищати свої наративи і зберігати їх для наших дітей і онуків. У них є стратегія і вони її притримуються. У нас стратегії нема, але ми хочемо повернути людей з полону додому – і це теж вартує будь-яких зусиль...
...Що б не сталося, слідство в Україні повинно продовжуватись, факти ретельно збиратися, а злочинці називатися злочинцями...
...цей крок лишає нас головного – справедливості.
За цю справедливість ми стояли на Майдані, та змогли перемогти. За цю справедливість ми боремося і надалі, проти окупантів: хтось поклав свої голови, хтось сидить в окопі, хтось – у в’язниці...
...Країна повинна повертати своїх героїв, але не ціною паплюження цінностей, за які ці герої билися. Бо вони не скажуть спасибі за те, що справа розстрілу людей на Майдані не була закінчена хоча б вироком винним. Що майже через шість років ми почали повертатися у ту точку, з якої все почалося. Що те, за що боролися українці, йде прахом
Якщо ви думаєте, що все це заради рятування бранців, то ви помиляєтесь . Звільнення полонених – це "шляхетна ширма" прикриття справжньої мети : підняття рейтингів . При чому обох Вов.
Звільняти бранців кремля треба. Дуже треба. В цьому весь цинізм і цуцванг ситуації. Ми в безвиході, сваримось, доводимо щось один одному, на це й розрахунок. Знецінити усе, що було. Обнулити наші жертви заради рейтингів й умовного миру.
Умовного, бо нікуди не поділись кримські в'язні, ті, що вже є і ті, що будуть.
Цей ринок рабів створив путін. Він єдиний покупець, продавець і рефері. Ми всі масовка і театральний реквізит. Нас вже вбили, ми вже зомбі.
І так, я впевнена, що до цього трешу в суді по справах Майдану не можна було доводити. Категорично можна було не доводити.
Але ми вже не суб'єкт декілька місяців. Ми реквізит, який скоро стане непотрібний.
Розпач, подібний тому, що був у 2014, я вперше відчула 31 березня 2019 року о 20.00.
Сьогодні повна аналогія відчуттів з березнем 2014.
Що далі?
Есть и те, кто полагает, что ради освобождения украинцев из плена стоило пойти и на этот неоднозначный шаг.
Про отданных беркутовцев.
Пять лет прокуроры не могли доказать, а суд не мог вынести решения. Пять лет Горбатюку мешали каблуки и яйца. Зачем их держать дальше? Для чего? Чтобы что? Они – исполнители промежуточного звена, которого, может, уже давно и в стране нет. Была бы возможность что-то доказать, доказали бы. Если приговора суда нет, значит или доказательствам грош цена, или 5 лет не было политической воли принять правду.
Все, что от них можно было получить – давно получено...
...Самое важное и ценное для успешной страны – это жизнь, здоровье и свобода Человека!
Все остальное – мишура, которой играют политики, чтобы расколоть народ и на волне раскола опять всплыть со дна на поверхность...
Но главная претензия крымской интернет-общественности к украинской власти связана с тем, что в рамках обмена не был освобожден ни один политзаключенный из Крыма.
Чи потрібен обмін полоненими, де ми віддаємо підозрюваних у злочинах Майдану?
Тепер дайте відповідь, якщо ви, уявімо, близький родич полоненого.
Чи потрібен обмін, якщо вони не віддають кримтатар?
Тепер дайте відповідь, якщо ви, уявімо, родич ув'язненого кримтатарина і переконані, що це останній обмін, бо йдеться про "всіх на всіх".
Складні питання...
...Замечу, что Офис Президента Украины не провел ни одной консультации ни с Меджлисом крымскотатарского народа, ни с родственниками крымских политзаключенных по вопросам поиска возможно иных путей освобождения граждан Украины, незаконно лишенных свободы на территории временно оккупированного Крыма.
Переговорщикам с украинской стороны было легче согласиться с доводами российский бандитов: «По Крыму не говорим и не обсуждаем, все что там происходит, является внутренним делом России", чем жестко отстаивать свободу всех украинских политзаключенных.
...Сотня политических узников из Крыма не рассматривается. В Минске Крым не рассматривается. В Париже Крым не рассматривается. Президент Украины перед президентом России – как заяц перед удавом. Старается угодить. Как бы не разозлить.
Что происходит? Он думает, если сдать Крым, остальное будет сохранено? Вова, ты рискуешь Украиной! Продав шматочек – потеряешь все. Не отстоишь Крым – потеряешь Украину. С Россией (Путиным) нельзя договариваться. Они слова не держат...
Крымских много осталось в плену у кремля... Для крымчан это символ борьбы их важно не забыть.
По мнению комментаторов, тот факт, что Россия настаивала на выдаче ей убийц Майдана и кровавых харьковских террористов, говорит о ее причастности к этим преступлениям.
Все процитированные в этом обзоре публикации взяты из открытых источников
FACEBOOK КОММЕНТАРИИ: